ЖК "Празький Квартал" Софіївський провулок 18 ( забудовник Львівський)

так причем здесь приватизация? там все понятно - была держава собственником и квартир и всего остального. Держава передала квартиры - все остальное тоже передает, по доброй воле. У нас собственник частное лицо. Квартиры передал а все остальное - как захочет.

 

Возможен еще вариант, что прокуратура в интересах какого-нибудь жителя дома подаст иск в суд о признании договора купли-продажи кладовки недействительным в связи с тем, что кладовка является подсобным помещением и несет в себе элементы технического оснащения. Для этого делается экспертиза и все.

 

И какой из этого вывод? Будем анализировать, что именно продается застройщиком под "кладовками" нежилое помещение или вспомогательное / подсобное?

 

Вы вырываете слова из контекста. Какая разница кто передал. Если помещение является подсобным и несет в себе элементы технического оснащения, то оно является также совместной собственностью, которое нельзя продавать.

Я пишу о различных рисках, а кто хочет - пусть покупает.

 

Дались всем эти кладовки , пусть болит голова у того, кто купит кладовки. Есть в них коммуникации - головная боль большая будет, а если нет - пусть радуется человек, если не затопит.

 

Чтобы приватизация не мешала)

 

Deizy-Craizy, затопило не все кладовки. К сожалению, я не знаю откачивали воду или нет. Слушая ответы отдела продаж приходиться полагаться только на свою наблюдательность, интуицию, опыт и знание законодательства...

 

Вы хотите сказать, что независимо от того, упоминается ли "допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою" в договоре купли-продажи, все это перейдет к нам в совместную собственность? Потому как проект основного договора очень удивительно молчит об этом, не считая п. 10 "ПОКУПЕЦЬ зобов’язується укласти договір про надання послуг з утримання будинку, прибудинкової території та додаткових послуг".

Определение в Законе об ОСББ я вижу, не вижу оснований для права собственности

 

Но ведь должны же что-то делать с водой, или будут ждать пока сама уйдет?

 

Право собственности возникает в силу закона.

Стаття 382. Квартира як об'єкт права власності​

1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.
2. Власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.

Стаття 382. Квартира як об'єкт права власності
(Кодекс гражданский, ВР Украины, от 16.01.2003, № 435-IV "Гражданский кодекс Украины")

 

ОК, похоже этот вопрос прояснился.

А вот не рискуем ли мы этим аспектом, если откажемся подписывать договор с ЖЭКом - ст. 11 Закона об ОСББ:

У разі якщо у новозбудованому будинку власники квартир,
приміщень протягом двох місяців після підписання акта державної
приймальної комісії не створюють об'єднання і не приймають на
баланс основні фонди, сільська, селищна, міська рада може своїм
рішенням призначити балансоутримувача.

 

Что относится к вспомагательному помещению? Кто определяет критерии? И что Вы скажете по поводу мансард? Это технический этаж или все-таки квартира?

 

Возможно, Lawyerbank меня поправит (у коллеги явно больше опыта в этих делах), но я бы сказал, что основной критерий (именно по Гражданскому кодексу) - обслуговує більше однієї квартири.

То есть лестница - это общее помещение, мансарда - нет.

 

Вот тему подняли , мансарда это чердак, в нашем случае однозначно не техэтаж, т.к. там нет инженерных коммуникаций. У меня другой интересный вопрос, кому в мансардах принадлежит крыша, собственнику мансарды или всем?

 

я бы сказал, что так же как и наружная или несущая стена - одновременно и собственнику квартиры (так как он может ей пользоваться для своих целей, например гвоздь забить), и всем (так как сломать ее полностью как перегородку он не может) но это уже ненужные детали

 

Конечно, на этот вопрос лучше ответит юрист. Но мне почему-то кажется, что при желании можно трактовать закон по-разному.

 

Посмотрите выше на нормы ДБН. Вот нашел решение. Интересна мотивировочная часть.


ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
15.12.2011 р.
N К-19846/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів - Сороки М. О., Олексієнка М. М., Рецебуринського Ю. Й., Черпака Ю. К., Шведа Е. Ю., провівши у касаційній інстанції в порядку письмового провадження розгляд касаційної скарги ОСОБА_6 на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 до виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку ради, голови Донецької міської ради, треті особи - КП "Керуюча компанія Калінінського району м. Донецька", ОСОБА_6, про визнання незаконними та скасування рішень, встановив:
У вересні 2007 року ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 звернулися в суд з вищевказаним позовом, в якому просили:
визнати незаконним та частково скасувати розпорядження Донецького міського голови N 1382 від 19 грудня 2006 року в частині надання приватному підприємцю ОСОБА_6 в тимчасову оренду підвальне приміщення площею 301,5 м 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 для організації торгівлі канцелярськими товарами, терміном на 11 місяців;
визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Калінінської районної у м. Донецьку ради N 163/8 від 11 квітня 2007 року, яким право власності на підвальне приміщення у жилому будинку літери А-2 розташованого за адресою АДРЕСА_1, закріплене за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради.
Свої вимоги мотивували тим, що вказаними рішеннями обмежується їх право власності, як співвласників багатоквартирного АДРЕСА_1. Посилались на те, що відповідно до частини 2 статті 382 Цивільного кодексу України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку. За змістом пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку чи гуртожитках. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т. ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають. Крім того, вказували на Рішення Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004 про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10, відповідно до якого підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього, а питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.
За таких обставин вважали, що для прийняття Донецьким міським головою розпорядження N 1382 від 19 грудня 2006 року необхідно було отримати їх згоду на передачу в оренду підвального приміщення у будинку, де вони мешкають.
Приймаючи рішення N 163/8 від 11 квітня 2007 року, яким право власності на підвальне приміщення у цьому будинку закріплене за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради, виконавчий комітет Калінінської районної у м. Донецьку рада не врахував, що його власниками є мешканці будинку.
Постановою Калінінського районного суду м. Донецька від 9 липня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року рішення суду першої інстанції скасовано. Ухвалено нове рішення про задоволення позову. Визнано протиправним та частково скасовано розпорядження Донецького міського голови N 1382 від 19 грудня 2006 року в частині надання приватному підприємцю ОСОБА_6 в тимчасову оренду підвальне приміщення площею 301,5 м 2, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, для організації торгівлі канцелярськими товарами, терміном на 11 місяців. Скасовано рішення Калінінської районної у м. Донецьку ради N 163/8 від 11 квітня 2007 року, яким право власності на підвальне приміщення у жилому будинку літери А-2 розташованого за адресою АДРЕСА_1, закріплене за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради.
Не погоджуючись з ухваленим у справі рішенням приватний підприємець ОСОБА_6 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Встановлено, що позивачі є власниками квартир у АДРЕСА_1 у м. Донецьку, у якому знаходиться спірне підвальне приміщення.
19 грудня 2006 року Донецький міський голова виніс розпорядження за N 1382 про передачу в тимчасове користування на умовах оренди нежитлових приміщень, яким доручено балансоутримувачу відповідних будинків об'єктів права комунальної власності територіальної громади м. Донецька, укласти договори оренди нежитлових приміщень у відповідності зі статтями 793, 794 Цивільного кодексу України, нотаріально засвідчити та зареєструвати у встановленому порядку терміном на один рік з організаціями та фізичними особами-підприємцями. Пунктом 1.16 цього розпорядження приватному підприємцю ОСОБА_6 надано приміщення площею 301,5 м 2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, для організації торгівлі канцелярськими товарами строком на 11 місяців, враховуючи висновок експерта від 29.11.2006 року N 111С/06, відносно того, що зазначене приміщення не відноситься до допоміжних приміщень житлового будинку.
11 квітня 2007 року Калінінська районна у м. Донецьку рада прийняла рішення, яким право власності на підвальне приміщення у жилому будинку літери А-2, розташованого за адресою АДРЕСА_1, закріплене за територіальною громадою м. Донецька в особі Донецької міської ради.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення відповідачів прийняті на підставі експертного висновку ТОВ Інформаційно-обчислювальний центр "Союз експертів України" від 29.11.2006 N 111С/06, відповідно до якого спірне підвальне приміщення не відноситься до житлових, допоміжних та технічних приміщень житлового будинку, і його призначення не пов'язано з обслуговуванням будинку та прилеглої території і висновку будівельно-технічної експертизи N 6404/23 від 28 березня 2008 року Донецького науково-дослідницького інституту судових експертиз, відповідно до якого спірне підвальне приміщення не відноситься до категорії допоміжних приміщень.
Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки оскаржувані рішення відповідачів є законними та обґрунтованими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, апеляційний суд виходив з того, що відповідно до пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов'язані брати участь у загальних витратах, пов'язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.
У відповідності до пунктів 1.1 та 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004 р. N 4-рп/2004 допоміжні приміщення передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.

 

Из этого всего можно сделать вывод, что вопрос решается индивидуально в каждом случае, чтобы лишить права собственности на ту же кладовку, необходимо как минимум подать иск в суд и провести экспертизу.

 

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що власниками допоміжного приміщення, а саме приміщення спірного підвалу будинку, є співвласники багатоквартирного будинку, що приватизували всі квартири в цьому будинку та яким ці квартири належать на праві власності. При цьому, підтвердження права власності на це допоміжне приміщення підвалу не потребує здійснення додаткових дій з боку зазначених осіб, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього.
Надаючи експертний висновок N 111С/06 від 29 жовтня 2006 року, експерти ідентифікували спірне приміщення саме як підвальне. Цей самий статус приміщення підтверджується також висновком будівельно-технічної експертизи N 6404/23 Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз. У ньому також зазначено, що допоміжне приміщення, що розташоване у будинку, є частиною підвально-технічного поверху, в якому розміщенні інженерні мережі жилого будинку N 77 мережі електропостачання, мережі холодного водопостачання, опалення, господарського-побутової каналізації без яких функціонування жилого будинку неможливе.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанцій дійшов правильного висновку про обґрунтованість вимог позивачів та необхідність визнання оскаржуваного розпорядження Донецького міського голови N 1382 від 19 грудня 2006 року в частині та рішення Калінінської районної у м. Донецьку ради N 163/8 від 11 квітня 2007 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки вони є такими, що порушують їх право власності на підвальне приміщення, як співвласників будинку, мешканцями якого вони є.
З таким висновком погоджується і колегія Вищого адміністративного суду України і доводи касаційної скарги його не спростовують.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись статтею 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив:
Касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 вересня 2008 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута з підстав, у строк та у порядку, визначених ст. ст. 235 - 244 2 КАС України.

Суддя:
М. О. Сорока

Да, при этом суд вправе не учитывать выводы экспертизы, как оказалось.

 

Я не знаю кто собрался договор не подписывать. На форуме обсуждается вопрос о внесении изменений в договор купли-продажи и в договор с жеком, чтобы не нарушались права потребителей.